Генерал Девід Д. Маккірнан, США (у відставці), є колишнім командувачем Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF) (коаліція з 42 країн) та сил Сполучених Штатів Америки в Афганістані (USFOR-A). Prior to that, he served as Commander of the Coalition Forces Land Component Command (CFLCC), United States Central Combatant Command during Operation “Iraqi Freedom,” making him the most experienced living American combat commander at the operational level having successfully led over 160,000 soldiers and Marines in the attack on Baghdad in 2003.
Протягом своєї 37-річної військової кар’єри генерал Маккірнан обіймав численні інші командні та штабні посади, зокрема командувача сухопутного компоненту Центрального командування Збройних сил США (ARCENT); Командувача Сухопутних військ США в Європі; і командира 1-ї кавалерійської дивізії. Він має ступінь бакалавра мистецтв з історії Коледжу Вільяма і Мері, ступінь магістра державного управління Університету Шиппенсбурга та ступінь магістра стратегічних досліджень Військового коледжу Сухопутних військ США. Призначений на дійсну військову службу після закінчення програми Корпусу підготовки офіцерів резерву.
Генерал Маккірнан відвідував Україну декілька разів після початку вторгнення у 2022 році, проводячи семінари з питань лідерства в рамках Стратегічної лідерської програми Києво-Могилянської бізнес-школи, в Одеському військовому інституті, Житомирському навчальному центрі підготовки десантно-штурмових військ, а також для представників Генерального штабу Збройних Сил України.
Девід А. Дептула — декан Інституту аерокосмічних досліджень Мітчелла та старший науковий співробітник Інституту майбутніх конфліктів Академії ВПС США.
Один із провідних світових експертів у галузі військово-повітряних сил. Про нього можна прочитати в книжці «Піонери військово-повітряних сил: Від Біллі Мітчелла до Девіда Дептули». Саме він здійснив перші кроки в плануванні та застосуванні повітряно-космічних сил. Був головним планувальником повітряної кампанії «Буря в пустелі», командував операціями в безпольотній зоні над Іраком і керував повітряними операціями над Афганістаном у 2001 році. Командував повітряними силами під час ліквідації наслідків цунамі в Південній Азії, а у 2006 році очолював усе Тихоокеанське командування. Двічі був командувачем комбінованої/об’єднаної оперативно-тактичної групи, працював у двох комісіях Конгресу, які визначали майбутню оборону Америки, був першим начальником відділу розвідки, спостереження та рекогносцировки (ISR) ВПС США та, обіймаючи цю посаду, реформував військову розвідку й підприємства з виробництва безпілотних літальних апаратів. Налітав понад 3 тис. годин (400 годин у бою), зокрема у складі кількох оперативних команд винищувачів F-15. Генерал Дептула «…сприяв найбільш значним змінам у веденні повітряної війни з часів Біллі Мітчелла…
Концепція Дептули вплинула на успіх повітряних кампаній в операціях “Об’єднані сили”, “Іракська свобода” та “Непохитна свобода”. Сьогодні об’єднані групи цілевказівки й доктрина ВПС спираються на теорію Дептули про повітряну міць і мінливий характер війни».
Джон Янсен — відставний морський піхотинець, який служив у Корпусі морської піхоти США з 1987 по 2021 рік. Його операційна служба у морській піхоті включає бойові вильоти як пілота F/A-18 (3 000 годин); пілота авіаносця (485 посадок з використанням гачка тормозіння); випускника Школи пілотажної майстерності Військово-морського флоту (TOPGUN); начальника інспекційної групи з контролю озброєнь (Європа); командира ескадрильї (VMFA-251); та командира авіаційної групи (MAG-11). У військовому звані генерал він проходив військову службу на посадах начальника (президента) Школи національної безпеки та ресурсної стратегії імені Айзенхауера (Національний університет оборони); командувача 3-ї експедиційної бригади Морської піхоти (Окінава, Японія); та заступника начальника штабу з програм і ресурсів (головного фінансового директора Корпусу морської піхоти). Він вийшов у відставку у 2021 році у військовому звані генерал-лейтенанта (три зірки).
Після виходу у відставку він обіймав посади в низці комерційних компаній, зокрема був Виконавчим директором бізнес-підрозділу EMEA компанії Luminator Technology Group, що входить до портфеля Blackstone (Європа); Генеральним директором Міжнародних передових технологій (Advanced Technology International); а нині є членом Ради директорів компанії Oklo, яка займається передовими технологіями в галузі ядерної енергетики.
Він закінчив Індіанський університет зі ступенем бакалавра наук зі спеціальності «Фінанси» в Школі бізнесу Келлі (1986); Школу пілотажної майстерності Військово-морського флоту (TOPGUN; 1997); Коледж оборони НАТО (Рим; 2009); та програму загального менеджменту Гарвардської бізнес-школи (2024).
Контр-адмірал Марк Монтгомері, ВМС США (у відставці), працює
старшим директором Центру інновацій у сфері кібербезпеки та технологій, де
він очолює зусилля FDD щодо просування процвітання та безпеки США через
технологічні інновації, протидіючи кіберзагрозам, які намагаються їх зменшити.
Він також керує CSC 2.0, ініціативою, яка працює над впровадженням
рекомендацій Конгресом уповноваженої Комісії з кіберпростору “Соларіум”, де
він служив виконавчим директором. Раніше контр-адмірал Монтгомері служив
директором з політики в Комітеті з питань збройних сил Сенату під
керівництвом сенатора Джона С. Маккейна, координуючи зусилля з політики
національної безпеки, спроможностей і вимог, а також кіберполітики.
Контр-адмірал Монтгомері прослужив 32 роки у ВМС США як офіцер
надводних бойових дій з ядерною підготовкою, вийшовши у відставку в 2017
році в званні контр-адмірала. Його призначення на вищі офіцерські посади
включали посади директора з операцій (J3) у Тихоокеанському командуванні
США; командира 5-ої ударної групи авіаносців, розміщеної на борту USS
“George Washington”, що базується в Японії; та заступника директора з планів,
політики та стратегії (J5) командування ЗС США в Європі. Він був призначений
до Ради національної безпеки США з 1998 по 2000 рік, проходячи військову
службу на посаді директора з транскордонних загроз. Він володіє освітніми
ступенями випускника з Університету Пенсільванії та Оксфордського
університету, а також завершив програму підготовки з ядерної енергетики ВМС
США.
Чарльз С. Коркоран нещодавно пішов у відставку з посади помічника заступника начальника штабу з питань операцій штабу Військово-повітряних сил США, Пентагон, Арлінгтон, штат Вірджинія. Відповідав перед міністром ВПС і начальником штабу за розробку політики підтримання повітряних, нерегулярних бойових дій, боротьби з розповсюдженням зброї масового знищення, розробку політики національної безпеки, метеорологічних і кібернетичних операцій. Генерал-майор Коркоран визначив оперативні вимоги, спроможності та підготовку, необхідні для підтримання цілей національної безпеки та військової стратегії.
Закінчив Академію ВПС США в 1992 році. Командував 525-ю винищувальною ескадрильєю, 325-ю оперативною групою, 3-м крилом і 380-м експедиційним авіаційним крилом. Був виконавчим помічником заступника начальника штабу Військово-повітряних сил, секретарем Військово-повітряних сил і начальником штабу Групи виконавчих дій Військово-повітряних сил. Також працював у штабах Центрального командування ВПС, Об’єднаного командування ВПС НАТО, ВПС США у Європі та ВПС в Африці. До нинішньої посади був командувачем Центру бойового застосування ВПС США на авіабазі «Нелліс», штат Невада.
Закінчив Школу озброєння ВПС США та є льотчиком-командиром із більш ніж 3200 годинами нальоту, зокрема з понад 440 бойовими годинами, переважно на літаках F-22 Raptor і F-15 Eagle.
Доктор Бенджамін М. Дженсен працює як професор кафедри новітніх технологій і професор стратегічних досліджень у Школі передових військових дій при Університеті морської піхоти США та як науковий співробітник в Американському університеті, Школі міжнародної служби. У Школі передових військових дій він керує Програмою досліджень майбутньої війни та очолює курс Зміна характеру конфлікту. Раніше він заснував Програму стипендіатів Грея в Університеті морської піхоти, Командному та штабному коледжі та обіймав посаду директора фонду Дональда Бренна, допомагаючи створити Програму стратегів. У 2017 році доктор Дженсен отримав нагороду за інновації від Командувача морської піхоти. З 2016 року він є старшим науковим співробітником Атлантичної ради. Він є випускником Американської академії стратегічної освіти (2014), Ініціативи «Подолання розриву» (2013) та Центру стратегічної освіти Меррілл, семінару в Бейсін Харбор (2012).
Д-р Дженсен має значний досвід підтримки Конгресу США, Міністерства оборони США, НАТО, Державного департаменту США (DOS) та USAID, головним чином у сфері військових ігор, дій червоної команди (сил противника) та альтернативного аналізу. У 2019-2010 роках він обіймав посаду старшого директора з досліджень та головного автора Комісії з кіберпростору США. У той же період він розробив нові прогнози та оціночні рамки для Економічної організації західноафриканських держав (ECOWAS) на підтримку ініціатив USAID та DOS. Він консультував DARPA, Ініціативу стратегічного розвитку Росії (SMA), зусилля з багатошарового стратегічного оцінювання (SMA) на Об’єднаному штабі та Офісу оцінки мереж. Д-р Дженсен широко публікується на тему змінюючогося характеру політичного впливу та стратегії. Він писав статті з думками про конфлікти та стратегії для Washington Post, New York Times, Financial Times, Washington Times, USA Today, U.S. News and World Report, Philadelphia Inquirer, Al-Hayat та Daily Star.
#StandWithUkraine
#StandWithUkraine
#SupportUkraine
